Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" квітня 2016 р. м. Київ К/800/16356/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Лосєва А.М.,

Бившевої Л.І.,

Шипуліної Т.М.,

за участю секретаря Титенко М.П.

представників сторін:

позивача Оджиковський В.О.,

відповідача не з'явився,

третьої особи не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргуНікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській областіна постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2014 рокута ухвалуДніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2015 рокуу справі804/6379/14за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Проктер енд Гембел Україна» до третя особаНікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області Державна податкова служба України проскасування податкових повідомлень - рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Проктер енд Гембел Менюфекчурінг Україна», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Проктер енд Гембел Україна» (далі по тексту - позивач, ТОВзІІ «Проктер енд Гембел Україна») звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби, правонаступником якої є Нікопольська поєднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі по тексту - відповідач, Накопольська ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області), третя особа Державна податкова служба України (далі по тексту - третя особа, ДПС України), в якому просило скасувати податкові повідомлення - рішення від 14 листопада 2011 року №0000952301, № 0000942301, № 0000005301, від 10 січня 2012 року №0000062301.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 червня 2012, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2013 року, в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07 квітня 2014 року постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 червня 2012 та ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2013 року скасовані, а справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2014 року, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2015 року, позов задоволено.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2015 року і постановити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Позивач в письмових запереченнях на касаційну скаргу просив у її задоволенні відмовити.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Орджонікідзевською об'єднаною державною податковою інспекцією, правонаступником якої є Нікопольська ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області, у період з 30 вересня по 13 жовтня 2011 року була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за липень 2011 року.

За результатами перевірки 20 жовтня 2011 року складено акт, в якому зазначено про допущення позивачем порушень:

пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування, заявленого в декларації за липень 2011 року на 530779,00 грн.;

пункту 198.1 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пункту 202.1 статті 202 Податкового кодексу України, пункту 1 розділу ІІ, абзацу 2 пункту 1 розділу ІІІ, пункту 1 розділу ІV наказу Державної податкової адміністрації України від 25 січня 2011 року №41 «Про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», що призвело до завищення суми податкового кредиту червня 2011 року на 2633640,00 грн. та завищення бюджетного відшкодування, заявленого в декларації за липень 2011 року на 2533315,00 грн., донарахування податку на додану вартість за червень 2011 року у розмірі 100325,10 грн. та завищення суми податкового кредиту липня 2011 року на 3157349,51 грн. та завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту липня 2011 року на 3157349,51 грн.

Виявлення зазначених порушень стало підставою для винесення відповідачем 14 листопада 2011 року податкових повідомлень - рішень:

№0000952301, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2011 року на 3064094,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1532047,00 грн.;

№0000943201, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 100326,10 грн., з яких 100325,10 грн. - сума основного платежу та 1,00 грн. - сума штрафних (фінансових) санкцій;

№0000005301, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 3157350,00 грн. за липень 2011 року.

За результатами оскарження зазначених податкових повідомлень - рішень в адміністративному порядку, на підставі рішення Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області від 19 грудня 2011 року №36489/10/25-008, відповідачем 10 січня 2012 року винесено податкове повідомлення - рішення №0000062301, позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 422427,00 грн.

Постановляючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, про правомірність формування позивачем податкового кредиту на підставі зазначених у акті перевірки податкових накладних. Висновки податкового органу про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України визнані судами помилковими та не підтвердженими фактичними обставинами справи.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій відповідач посилається на їх прийняття без повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи.

Переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень - рішень стало виявлення податковим органом під час перевірки:

- включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту в іншому податковому періоді ніж виписані такі накладні;

- не проведення позивачем зменшення суми бюджетного відшкодування, заявленої в декларації за липень 2011 року у зв'язку з поданням до податкового органу уточнюючого розрахунку з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 27 вересня 2011 року до податкової декларації за червень 2011 року, в якому збільшено податкове зобов'язання за червень 2011 року на 520514 грн. та зменшено податковий кредит за червень 2011 року на 10265 грн., в результаті чого зменшено від'ємне значення за червень 2011 року на 530779 грн.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - ПК України) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 44.1 статті 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.2 названої статті датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України визначено, що аодатковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

За результатами аналізу наведених положень, суди дійшли правильного висновку, що на законодавчому рівні обмежено право платника податків на включенням суми ПДВ за податковою накладеною до податкового кредиту тим звітним періодом, в якому така податкова накладна була виписана. Як вбачається зі змісту спірних податкових накладних та реєстрів отриманих та виданих податкових накладних за червень та липень 2011р., такі податкові накладні отримані позивачем відповідно у червні 2011 року та у липня 2011 року.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів про правомірність такого включення сум ПДВ до складу податкового кредиту за червень та липень 2011 року у зв'язку з дотриманням позивачем всіх приведених вище правових норм Податкового кодексу України.

Тим часом колегія суддів не може погодитися з висновками судів про те, що подавши у вересні 2011 року уточнюючий розрахунок з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за звітний період - червень 2011 року, позивач фактично самостійно відмовився від суми бюджетного відшкодування в розмірі 530779 грн., а відтак податковий орган не мав правових підстав для неврахування вказаних обставин на момент проведення перевірки позивача.

Як встановлено судами та підтверджується наявними у справи документами, позивач подав до податкового органу уточнюючий розрахунок з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 27 вересня 2011 року, яким змінені показники податкової декларації за червень 2011 року. Уточнюючим розрахунком позивач збільшив податкове зобов'язання за червень 2011 року на 520514 грн. та зменшив податковий кредит за червень 2011 року на 10265 грн. В результаті позивачем зменшений розмір від'ємного значення за червень 2011 року на 530779 грн., а саме замість 3064094 грн. він складає 2533315 грн.

Відповідно до податкової декларації за липень 2011 року у рядку 21 «залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду» зазначено 3064094,00 грн.

Аналогічна сума зазначена у рядку 23 «сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню».

Посилання позивача на пункт 5 розділу ІХ Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 25 січня 2011 року № 41, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16 лютого 2011 року за № 197/18935 (далі по тексту - Порядок №41), колегія суддів вважає помилковим.

Так, відповідно до названого пункту у разі виправлення значення рядка 24 декларації, яке у майбутніх звітних періодах впливало на значення рядка 25 чи рядка 23, уточнюючий розрахунок подається за кожний звітний період, у якому значення рядка 24 декларації впливало на значення рядка 25 чи рядка 23.

Отже, названим пунктом передбачений порядок дій саме у разі виправлення рядка 24.

При цьому, названим розділом не встановлено обмежень щодо внесення виправлень до інших рядків.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про завищення позивачем суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню за липень 2011 року на 530779,00 грн., що свідчить про правомірність податкового повідомлення - рішення від 14 листопада 2011 року №0000952301 в частині зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2011 року на 530779,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 265389,50 грн.

Відповідно до частини 1 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись частиною 3 статті 160, статтями 210, 214, 215, 220, 221, 223, 224, 226, 230, 232, 236, частиною 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області задовольнити частково.

2. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2015 року у справі №804/6379/14 скасувати в частині скасування податкового повідомлення - рішення Орджонікідзенської об'єднаної державної податкової інспекції від 14 листопада 2011 року №0000952301, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2011 року у розмірі 530779,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 265389,00 грн.

3. У відповідній частині прийняти нове рішення, яким адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Проктер енд Гембел Україна» до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, третя особа Державна податкова служба України про скасування податкового повідомлення - рішення Орджонікідзенської об'єднаної державної податкової інспекції від 14 листопада 2011 року №0000952301 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2011 року у розмірі 530779,00 грн. та застосуванні штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 265389,00 грн. залишити без задоволення.

4. В решті постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2015 року у справі №804/6379/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: А.М. Лосєв

Судді: Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна